Складання: стик, замок і стояк
Елементи в конструкторі не приклеюються туди, куди ви їх притягли. Вони зчіплюються за правилом — тим самим, за яким сходяться фланці в металі. Поки правило працює на вас, складати легко: підвів царгу до баняка, вона стала рівно й на потрібній відстані. Щойно пара не сходиться — починається «та чому воно не липне», і кілька хвилин перетягування нічого не дають. Ця стаття — про те, що саме перевіряє конструктор.
Порт — це не крапка#
Місце стикування несе три ознаки, і всі три беруть участь у рішенні.
Середовище. Пара, рідина, спирт, теплоносій, вода. Плюс два, які потоками не є: посадка приладу (термометр, манометр) і злив.
Напрям. Вхід або вихід. У фітингів — трійника й повороту — напряму немає взагалі: ними тече туди, куди складено апарат. Такий порт стикується з будь-яким портом свого середовища.
Діаметр. Кламповий типорозмір фланця. Він перевіряється тоді, коли його знають обидва порти: 2″ до 4″ не прикрутиш ні в схемі, ні в майстерні.
Правило пари#
Дві мітки утворюють стик, коли збігається все:
- Те саме середовище. Пара до пари, спирт до спирту. Пара до рідини — ні.
- Протилежний напрям. Вихід до входу. Два виходи поруч стиком не стануть — або хтось із них двонапрямлений.
- Однаковий діаметр — коли обидва його оголосили.
- Лицем до лиця. Верхній порт нижнього елемента дивиться вгору, нижній порт верхнього — вниз. Повернули елемент — мітки повернулися разом із ним.
Правило одне й те саме в конструкторі, у рушії й на контролері: додати нове середовище можна, не переписуючи жодної таблиці.
Теплоносій із цього списку випадає навмисно. Його штуцери — це шланг, а не фланець, тож стику вони не утворюють і замка не отримують. Стояк роблять пара, рідина, спирт і вода.
40 мм і 5 мм#
40 мм — поріг прилипання. Поки сумісні порти далі за нього одне від одного, елемент їде вільно; ближче — стрибає в стик.
5 мм — просвіт, який редактор лишає між зімкнутими фланцями. Це свідоме рішення показу, а не поправка на криву геометрію: порт у порт означало б, що тіла торкаються, і на схемі стояк виглядав би злиплим. У JSON ідуть абсолютні координати, тож контролер намалює рівно те, що ви бачите.
Стик рахується по портах, а не по рамках елементів. Рамка включає врізки, що стирчать за фланець — у діоптра з відбором труба звисає нижче фланця, — і рахунок «по рамках» ставив би сусідів то з провалом, то внахлест.
Стояк їде разом#
Зв'язки між елементами ніде не зберігаються. Конструктор виводить їх із геометрії: два елементи зчеплені, якщо їхня сумісна пара портів стоїть поруч. Тому схема, відкрита з посилання, відновлює стояк сама, а формат композиції лишається таким, який читає прошивка.
Наслідок, який видно в роботі: тягнеш баняк — їде весь апарат; тягнеш царгу з середини — їде вона й усе, що над нею. Те, що під нею, лишається стояти.
Замок-хомут#
На кожному стику вибраного елемента сидить хомут клампа — не значок, а фурнітура: він лежить прямо на зімкнутих фланцях, у діаметрі самого стику.
- Замкнений — пара рухається разом. Це стан за замовчуванням, щойно елементи зійшлися.
- Знятий (клік по хомуту) — стик розчеплено, елемент їде сам. Хомут лишається примарою пунктиром; клік защіпає його назад.
Замки малюються лише для вибраного елемента: на апараті з шести елементів п'ять хомутів одночасно перетворили б схему на панель приладів.
Знятий замок — це рішення на час складання, а не властивість схеми: у композицію воно не пишеться. Щойно елементи роз'їхалися, стик перестав існувати — і разом із ним зникає пам'ять про те, що його розчепили.
Поворот і дзеркало#
Орієнтація — це інструменти, а не перелік станів: «крутнути ліворуч», «крутнути праворуч», «дзеркало», «переворот» — відносно того, як елемент стоїть зараз, як у графічних редакторах. Поточний стан підписаний поруч числом.
Разом із елементом крутяться його порти: поворот змінює не тільки малюнок, а й те, який бік тепер дивиться вгору. Саме тому перевернутий перехідник — це просто інший вибір діаметрів «низ-верх», а не поворот на 180°.
Полотно#
Аркуш, на якому стоїть схема, задається в міліметрах — і саме він визначає, що потрапить у посилання й у картку прев'ю. Типовий — 1400 × 2600 мм, тобто вертикальний, під стояк.
Дві кнопки роблять те, чого зазвичай і треба: «Обрізати по схемі» підганяє аркуш під намальоване з полем, «Схему по центру» зсуває вміст, не міняючи розміру. Масштаб полотна — у смузі над ним: «−», «+», «Вписати» і «1:1». Полотно буває вдесятеро більше за екран, тож зум тут не прикраса.
Коли пара не сходиться#
Пройдіться списком — причина майже завжди в ньому:
| Симптом | Що перевірити |
|---|---|
| Елемент стоїть поруч, але не липне | Діаметри. Порт знає свій типорозмір, і 2″ до 4″ не стане |
| Липне не тим боком | Орієнтація: поверніть елемент, щоб порти дивились лицем до лиця |
| Не липне взагалі | Середовище: вихід пари не стикується з входом рідини |
| Злиплося, а тепер їде разом із чужим | Зніміть замок на тому стику, який заважає |
| Врізка є, а порту нема | Порт, прив'язаний до врізки, зникає разом із вимкненою частиною — увімкніть її в панелі |
Суміжні статті#
- Конструктор схем апаратів — навіщо все це і що з готової схеми виходить.
- Чотири режими правої колонки — режим «Порти» показує стики значками й виносками.
- Фітинги: трійник, поворот, переходи — елементи, у яких порти двонапрямлені.